Гусєва О. О. Нарис у співвідношенні з жанрами російської оповідної прози кінця ХІХ - початку ХХ століть.

Предметом дисертаційного дослідження є особливості розвитку жанру нарису в російській літературі зазначеного періоду, формування в ньому нового осмислення ставлення людини до суспільства, до сутнісних понять буття, характеру співвідношення ідейно-публіцистичних і художньо-образних елементів. Розглядаються нариси, створені в 80-90-і рр. ХІХ ст. і першому десятилітті ХХ ст. Нарис на рубежі століть зазнає сильний вплив оповідання і повісті, він набуває більш відточену літературну форму. Мова описів ускладнюється, вбираючи в себе літературний досвід, усталені образи, мотиви, набуває семіотичної насиченості. У нарисі значне місце займає художнє дослідження духовного світу людини, велика увага приділяється особистості, її самосвідомості, хоча психологізм тут і не є самоцінним. Сповідна автобіографічна документальністъ і нарисова точність служать глибокому пізнанню людини і мінливої дійсності.