Об’єкт: художня проза І.О. Буніна періоду еміграції (1920–1953): книга «Окаянні дні» (1920); збірки оповідань «Роза Єрихону» (1924); «Мітіна любов» (1925), «Сонячний удар» (1927); «Боже дерево» (1931); «Петлясті вуха» (1953); «Темні алеї» (1937–1953); роман «Життя Арсеньєва» (1929) та ін. Предмет дослідження – типологія, поетика, динаміка художніх образів у прозі І.О. Буніна періоду еміграції. Мета: визначення семантико-функціональних особливостей, типології й поетики художніх образів у прозі І.О. Буніна періоду еміграції, осмислення традицій і новаторства письменника в галузі художньої образності з урахуванням взаємодії напрямів, течій, жанрів. Методологія дослідження заснована на поєднанні історико-гносеологічного, типологічного, системного, міфопоетичного, архетипного, інтертекстуального методів і підходів. На підставі феноменологічного аналізу розглянуто авторські інтенції у відображенні аспектів життя, кризової доби та людської свідомості. Уточнено методику розгляду ейдології на матеріалі прозових творів із ураховуванням таких чинників: зміни літературної парадигми першої половини XX ст.; жанрово-родова система літератури того часу; взаємодія літературних напрямів і течій; вплив різних видів мистецтва; аспекти художніх образів, які функціонують на сюжетно-композиційному, мотивно-тематичному, стильовому, мовному, просторово-часовому рівнях тексту; взаємозв’язки художніх образів, їхні трансформації, динаміка в межах твору, творчості митця, культури; співвідношення традицій і новацій у художніх образах тощо. Практичне значення дисертації полягає у можливості використання її результатів для подальшого теоретичного вивчення категорії «художній образ», для дослідження особливостей ейдології в літературі XX ст. Матеріали дисертації можуть бути застосовані в практиці викладання теорії та історії літератури, для проведення спецкурсів і спецсемінарів, створення посібників і довідників теоретичного й історико-літературного змісту, написання дипломних і магістерських робіт, а також для дослідження проблем індивідуальних стилів митців, функціонування жанрів у літературі XX ст. Наукова новизна дисертації випливає з багатоаспектності дослідження художніх образів у прозі І.О. Буніна періоду еміграції: визначені особливості структури образів, зумовлені взаємодією напрямів і течій, жанрово-родовою дифузією, впливом на літературу інших видів мистецтва. Специфіка бунінської образності розглянута у співвіднесенні з авторським світобаченням, історичним, суспільним, культурним, біографічним контекстом, а також літературними тенденціями доби. Художні образи І.О. Буніна охарактеризовані в різних аспектах (предметності, феноменології, екзистенціальних смислів, тілесності, архетипів, міфологізму, інтертекстуальності, символічності, вияву індивідуально-авторської свідомості, просторово-часових координат, наративних стратегій тощо). Динаміка і поетика художніх образів І.О. Буніна у прозі періоду еміграції досліджується крізь призму класичних традицій і новаторства письменника, а також зміни його індивідуального стилю на тлі літературної парадигми першої половини XX ст. Сфера використання: наукові дослідження в літературознавстві та навчальний процес.
