Педченко О. В. "Філософія кохання у прозі російських символістів: ґендерний аспект (на матеріалі творчості В. Брюсова, З. Гіппіус, Д. Мережковського і Н. Петровської)"

Дисертація присвячена проблемі дослідження ґендерної репрезентації філософії кохання у прозі символістів на прикладі метатекстів творчих пар Д. Мережковський - З. Гіппіус і В. Брюсов - Н. Петровська. З цією метою була реалізована власна стратегія порівняльного ґендерного аналізу прози вказаних авторів, яка полягає в об'єднанні методів класичного літературознавства з новими напрямками, в тому числі жіночими дослідженнями і "новим історизмом". Внесені уточнення в історію становлення ґендерології як науки і висвітлені основні тенденції в сучасному вивченні ґендеру. Структуровані етапи розвитку теорії жіночих досліджень літератури у ХХ ст. та схарактеризовані основні доробки російської літератури ХІХ - поч. ХХ ст. у питаннях ґендерної творчості. З'ясовано, що З. Гіппіус і Д. Мережковський створили оригінальний творчий союз, у межах якого вони реалізували свою "еротичну утопію" (О. Матіч), розробляючи індивідуальні концепції, що дозволяє схарактеризувати стосунки цієї творчої письменницької пари як приклад взаємного "ґендерного дзеркала". Альтернативний погляд на природу кохання демонструють автори московського кола символістів В. Брюсов і Н. Петровська, які будують відносини за "ґендерним дзеркалом" у відповідності до тези В. Вулф. Життєтворчість визначила романність стосунків письменників, створивши "кінетичними персонажами" (Д. Іоффе) власних "текстів життя" і "текстів мистецтва", у яких кожен з них пропонує свою ґендерно-орієнтовану інтерпретацію подій іноді з використанням прийому "gender shift". Здійснено висновок, що представники цих двох непересічних пар мають спільний погляд на роль кохання у життєтворчому методі символізму та декларують у своїй художній та нефікційній прозі полярні концепції філософії кохання.