ТЕТЕРІНА О. Б. Переклад як наукова проблема в українській літературно-критичній думці ХІХ - початку ХХ ст. (компаративний дискурс).

У дисертаційному дослідженні вперше розглядається переклад як наукова проблема в українському літературознавстві ХІХ - початку ХХ століття. У роботі підкреслюється важливе значення перекладознавчої думки на всіх етапах розвитку національної літератури (у період становлення, формування, утвердження, поступу у світовому контексті), акцентується увага на тому, що багатий перекладознавчий матеріал (від окремих висловлювань, рецензій, статей до ґрунтовних праць) не тільки віддзеркалював основні періоди літературного розвитку, а, увиразнюючи та вияскравлюючи їх специфіку, сприяв подальшому міжлітературному поступу. Дослідження еволюції перекладознавчої думки, що широко окреслює діапазон вивчення проблем перекладу, засвідчує загальнолітературний характер художнього перекладу як літературного зразка, засобу вироблення літературного смаку, розвитку літературної мови, джерела ідейно-тематичного, жанрово-стильового збагачення української літератури, її оновлення з модернізацією включно та стимулу для оригінальноїтворчості (Р.Гонорський, М.Максимович, П.Гулак-Артемовський, Л.Боровиковський, Є.Гребінка, М.Костомаров, П.Куліш, М.Драгоманов, О.Потебня, І.Франко, Леся Українка). Переклад як загальнолітературна проблема визначається в дисертаційній роботі вагомим фактором у виробленні концепції національної літератури, спрямованої на розвиток власних традицій та збагачення їх світовими літературними здобутками. Осмислення перекладу як наукової проблеми в українській літературній критиці ХІХ - початку ХХ ст. засвідчує функціональність перекладознавчої думки в розвитку літературознавства, у результаті чого поглиблювалося розуміння завдань та перспектив літературного процесу загалом та індивідуальної творчості митця зокрема. Отже, це дає всі підстави інтерпретувати її як органічну частину літературознавства, що, в свою чергу, сприяє повнішому вивченню національної літератури та науки про неї.