Василевська Л. А. Етіологічні та патогенетичні основи емпіричної і спрямованої антибіотикотерапії у хворих на сепсис.

На основі дослідження 253 хворих з сепсисом оптимізована деескалаційна та спрямована антибіотикотерапія, що дозволяє вибрати оптимальний варіант її застосування при різних формах (стадіях) септичного процесу. Встановлена частота розвитку резистентності мікрофлори до антибактеріальних препаратів при різних схемах застосування АБТ, яка склала: до напівсинтетичних пеніцилінів - 8,7 %; цефа-лоспоринів І - IV генерації - відповідно 10,3; 10,4; 8,3; 3,7 %; сучасним аміноглікозидам - 6,2 %; фторхінолонам - 8,2 %; карбапенемам - 3,4 %. Визначена залежність між найбільшою вірогідною присутністю тих чи інших мікроорганізмів та епідеміологічною обставиною в гнійно-септичному центрі. Визначені кореляційні зв'язки між ефективністю емпіричної і спрямованої АБТ та модифікованою бальною системою оцінки тяжкості статусу пацієнтів АРАСНЕ - ІІ. Оптимізовані найбільш ефективні режими проведення деескалаційної і спрямованої АБТ для кожної форми септичного процесу. Правомочність теоретичних положень, які обґрунтовують перспективність програми комплексного лікування сепсису, підтверджена позитивним ефектом її клінічного використання, що забезпечило зниження летальності хворих: при "потрійному" режимі АБТ - 26,2 %; "подвійному" - від 15,8 до 22,8 %; при монотерапії - 9,4 %.