Миронюк Б. М. Диференціально-топічна діагностика інтракохлеарної хронічної сенсоневральної приглухуватості у дітей

Дисертація присвячена підвищенню ефективності диференціально-топічної діагностики інтракохлеарної хронічної сенсоневральної приглухуватості (ХСНП) у дітей на основі використання тесту швидкої слухової адаптації. Дисертаційна робота ґрунтується на результатах обстеження і лі-кування 110 хворих з II-III ступенем ХСНП. При використанні тесту швидкої слухової адаптації нами були виділені чотири основних варіанти адаптаційних реакцій, при яких мо-жна визначити 4 форми інтракохлеарної ХСНП: 1) рецепторна, коли ураження локалізується в волоскових клітинах; 2) невральна, коли ура-жена ділянка першого нейрона; 3) змішана (рецепторно-невральна), коли уражені і волоскові клітини, і волокна слухового нерва; 4) адаптацій-но-збережена, коли частина елементів внутрішнього вуха загинула або зруйнована, а ті, що залишилися, функціонують нормально. Ендоауральне фоноелектрофоретичне введення хворим лікарських препаратів, зокрема розчинів вітаміну В1, ніфедіпіну, адреналіну, преднізолону (а також поєднання двох останніх),призвело до достовір-ного зниження порогів сприйняття звуків на мовних частотах у пацієн-тів з невральною та рецепторно-невральною формами інтракохлеарної сенсоневральної приглухуватості. У дітей з рецепторною й адаптаційно-збереженою формами інтракохлеарної сенсоневральної приглухуватості не виявлено статистично-достовірних змін слухової функції. Результати проведеного дослідження дозволяють прогнозувати ефективність лікування дітей, хворих на інтракохлеарну хронічну сенсоневральну приглухуватість та відкривають перспективу подальшої деталізації інтракохлеарних уражень. Це дало можливість уточнити і деталізувати існуючу на сього-днішній день класифікацію інтракохлеарної ХСНП і на цій підставі ре-комендувати спрямоване лікування дітей з ХСНП.