Дисертація присвячена вирішенню питань конституціональних особливостей жінок з генітальним ендометріозом, покращенню можливості прогнозу розвитку і перебігу генітального ендометріозу до та на тлі комплексного лікування хвороби. В результаті проведеного аналізу встановлені особливості соматотипу, компонентного складу маси тіла, площі поверхні тіла та індексів маси тіла у хворих генітальним ендометріозом жінок. У жінок першої вікової групи визначається достовірно менший зріст, кістковий компонент, мезоморфія; достовірно більша маса тіла, менша мезоморфію, та більші індекси маси тіла у жінок з зовнішньо-внутрішнім ендометріозом. У жінок другої вікової групи був достовірно менший м'язовий компонент, менший кістковий компонент, менша мезоморфія, менші індекси маси тіла. У разі зовнішньо-внутрішнього ендометріозу визначено менший м'язовий компонент, менша ендоморфія та мезоморфія. У жінок першої вікової групи збільшення зросту асоціюється з більшою ймовірністю альгодисменореї. Більший рівень жирового компоненту маси тіла та ендоморфії асоціюється з альгодисменореєю, передменструальним сидромом та первинним безпліддям. Більший рівень мезоморфії, м'язового та кісткового компоненту маси тіла асоціюється з більшою ймовірністю недостатніх результатів лікування. Особливості клінічної картини генітального ендометріозу мають певне конституціональне підґрунтя. Конституціональні характеристики жінок з первинним непліддям більш характерні для генітального ендометріозу. Розвиток вторинного непліддя достовірно асоціюється з конституціональними ознаками характерними саме для більш обтяженого перебігу ендометріозу. У жінок з ендометріозом лікування гестагенними препаратами не призводить до збільшення маси тіла. Аналіз кісткового компоненту маси тіла свідчить про його зменшення при тривалому використанні гестагенних препаратів, що обумовлює патогенетичне обґрунтування профілактики остеопенії у жінок з генітальним ендометріозом на тлі лікування гестагенними препаратами. В результаті доплерографії визначено, що в судинах матки при внутрішньому ендометріозі визначається більший опір кровоплину (пульсаційний індекс в правій матковій артерії 1,83±0,1 при зовнішньо-внутрішньому ендометріозі та 2,23±0,1 при аденоміозі). При порівнянні середніх значень кровоплину в стромі яєчників встановлена також достовірна відмінність пульсаційних індексів: при зовнішньому ендометріозі опір кровоплину більше, ніж при внутрішньому ендометріозі. Встановлено, що у жінок з площею поверхні тіла більше медіанних меж достовірно нижче максимальна систолічна, діастолічна, - і швидкість кровоплину взагалі: максимальна систолічна швидкість кровоплину в правій матковій артерії 23,0±2,2 проти 33,54±5,5; кінцева діастолічна швидкість кровоплину в правій матковій артерії 2,31±0,5 проти 4,67±1,0. Відмічено зростання опору в субендометріальних судинах у жінок з більшою площею поверхні тіла пульсаційний індекс 1,56±0,3
