Брацка М. В. Дискурс козацтва в поезії "української школи" польського романтизму.

Дисертація присвячена дослідженню дискурсу козацтва в поезії маловідомих представників "української школи" польського романтизму, яка становить інтеґральну складову культурної парадигми українсько-польського пограниччя й розглядається у взаємозв'язках з літературою, історією, фольклором українського народу. Водночас соціокультурний статус "кресовості" творчості польських романтиків дозволяє говорити, з одного боку, про її маргінальність - лише часткове перетинання з кожною культурною системою, а з другого -синтетичність, поєднання елементів кожної з них. Ідейно-естетичним центром творів поетів "української школи" є образ козака, надзвичайно популярний і поширений у польській літературі першої половини ХІХ століття внаслідок екстраполяції європейських романтичних тенденцій звернення до історизму та фольклоризму. Поетичні твори польських романтиків "української школи" розглянуто у порівняльно-типологічному аспекті з точки зору численних втілень образу козака. Топіка козацтва акумулює усе різноманіття топічних парадигм (свобода, кохання, поразка, помста, смерть тощо) і характеризується амбівалентністю зображення. У роботі досліджено ментальні уявлення поетів "української школи" про козацтво. Етнічні стереотипи (козака-українця, поляка, татарина, єврея) в поезії "української школи" розглядаються у взаємному контексті та на підставі опозиції "свій" - "чужий". Особливої важливості у літературі пограниччя набуває категорія "іншого". Ключові слова: дискурс, пограниччя, маргінальна література, топіка козацтва, історизм, фольклоризм, топос свободи, поразки, етнічний стереотип, опозиція "свій" - "чужий", "інший".