Об'єкт дослідження: постінфарктний кардіосклероз.Мета дослідження – підвищення ефективності діагностики та шляхів медикаментозної корекції структурно-функціональних і електрофізіологічних показників лівого шлуночка на підставі вивчення ремоделювання міокарда лівого шлуночка серця, його систолічної та діастолічної функції і дисперсії інтервалу QT та його частин у хворих постінфарктним кардіосклерозом. Методи дослідження: загальноклінічні,лабораторні та інструментальні.Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що всі хворі постінфарктним кардіосклерозом характеризуються електрофізіологічними розладами у вигляді збільшення показників дисперсії інтервалу QT та його частин, які корелюють з показниками систолічної функції лівого шлуночка і є прогностичними маркерами фатальних порушень ритму та раптової серцевої смерті. Доведена доцільність використання дослідження дисперсії інтервалу JT, у якості універсального електрофізіологічного маркера систолічної дисфункції лівого шлуночка серця у хворихпостінфарктним кардіосклерозом з нормальною геометрією та при різних типах його гіпертрофії, що полегшує обстеження цієї категорії хворих. Виявлена терапевтична ефективність комбінованого прийому препаратів групи інгібіторів АПФ та бета-блокаторів для більш суттєвого покращення морфо-функціональних і електрофізіологічних якостей міокарда лівого шлуночка серця. Наукова новизна одержаних результатів. Структурно-морфологічні зміни міокарда лівого шлуночка у хворих постінфарктним кардіосклерозом в ранньому періоді проявляються його ремоделюванням зі збереженням нормальної геометрії у 15% хворих, концентричною гіпертрофією більш ніж у половини хворих та ексцентричною гіпертрофією у третини. Ремоделювання міокарда лівого шлуночка супроводжується ранньою появою діастолічної дисфункції міокарда, найбільш притаманною для хворих з концентричною гіпертрофією та нормальною геометрією лівого шлуночка. Діастолічна дисфункція міокарда лівого шлуночка створює умови для появи та прогресування хронічної серцевої недостатності.Ексцентрична гіпертрофія міокарда лівого шлуночка супроводжується приєднанням систолічної дисфункції міокарда, що призводить до подальшого посилення ХСН та зменшення фракції викиду. Структурно-функціональні зміни міокарда лівого шлуночка супроводжуються порушенням процесу реполяризації міокарда у вигляді збільшення дисперсії інтервалу QT та його складових, особливо інтервалу JT. Збільшення дисперсії інтервалу QT та його частин прямо корелює з структурно-морфологічними показниками міокарда ЛШ: ІММлш, КДО та КСО, зменшенням фракції викиду та наявністю порушень ритму у вигляді шлуночковою екстрасистолії та миготливої аритмії. Ріст показника дисперсії інтервалу QT пов'язаний з появою ремоделювання міокарда ЛШ у вигляді концентричної та ексцентричної гіпертрофії, в той час як зміни складової частини інтервалу QT – відрізка JT залежать від стану систолічної функції міокарда незалежно від типу його геометричної моделі. Для медикаментозної корекції структурно-функціональних і електрофізіологічних (дисперсія інтервалуQT та його частин) змін міокарда лівого шлуночка використано інгібітор АПФ еналаприл, та блокатор бета-адренергічних рецепторів метопролол. Фармакодинамічні ефекти останніх проявляються зменшенням величин КДО та КСО, незначне збільшення ФВ, СУРлш, ШЦУ і тенденцію до зменшення дисперсії таких відрізків інтервалу QT, як JT та JTap. Лікування хворих інгібітором АПФ еналаприлом призводить до зменшення показників КДО, КСО, ІММлш, дисперсії відрізків інтервалу QT – JT та JTap і збільшення ФВ. Поєднана терапія еналаприлом та метопрололом посилює фармакодинамічну ефективність препаратів, що проявляється зменшенням дилатації лівого шлуночка, покращенням його систолічної і діастолічної функції, зменшенням дисперсії інтервалу QT та всіх його складових частин, що говорить на користь такої терапії. Ступінь впровадження: результати дослідження впроваджені в практику обстеження та лікування хворих в І та ІІ терапевтичних відділень міської клінічної лікарні №26, поліклініки та терапевтичного відділення обласної студентськоїлікарні №20, Сумської обласної лікарні та кардіологічних відділень санаторію «Роща». Сфера використання : медицина, терапія
