Петриця Р. П. Діагностика та хірургічне лікування вторинного та третинного гіперпаратиреозу

Серед 180 хворих з хронічною нирковою недостатністю (ХНН) вторинний гіперпаратиреоз (ГПТ) виявлений у 87% гемодіалізних пацієнтів та 18% пацієнтів консервативної стадії. Серед 134 хворих на вторинний ГПТ найбільш важкі випадки складали 28% всіх обстежених та характеризувалися рівнем паратгормону (ПГ) >600 пг/мл, кальцій-фосфорного добутку в крові (CaхP) >5,0 ммоль2/л2, терміном гемодіалізу >3 років, резорбцією кісток та виразною клінікою. Позитивний результат сканування прищитоподібних залоз (ПЩЗ) з 99mTc-MIBI разом з лабораторними ознаками (зростання Са крові до верхньої межі норми та вище, ПГ >800 пг/мл, CaхP >5,0 ммоль2/л2), збільшенням ПЩЗ понад 1 см вказують на трансформацію вторинного ГПТ у третинний з утворенням аденом ПЩЗ (їх виявлено у 64% оперованих) та необхідністю хірургічного лікування. Іншими абсолютними показаннями до операції є виразна остеодистрофія, кальцифікація м'яких тканин та судин, інтенсивний больовий синдром та свербіж шкіри. Операція є високоефективним методом лікування, що досягає швидкого регресу клінічних симптомів у 95% хворих. Оцінка різних типів втручання на ПЩЗ у 31 хворого свідчить про перевагу субтотальної паратиреоїдектомії (із видаленням верхніх полюсів тимусу та залишенням 60-80 мг найменш зміненої залози), яка мінімізує ризик постійної гіпокальційемії, полегшує повторну операцію у випадку можливого рецидиву ГПТ.