Вовк А. О. Психологічні чинники екзистенціальної фрустрації особистості

Дисертацію присвячено розгляду проблеми психологічної детермінації екзистенціальної фрустрації особистості. З'ясовано, що виникнення екзистенціальної фрустрації особистості залежить не від окремих індивідуально-психологічних характеристик, а від системного комплексного зв'язку сутнісних рис з особливостями спрямованості особистості. Причина втрати життєвого сенсу може полягати в притаманній людині конфігурації сутнісних особистісних рис (низька доброзичливість, знижена сумлінність, закритість до нового досвіду, високий нейротизм), ставленні людини до самої себе, що виявляється в уявленні про власну неспроможність розв'язання життєвих проблем, у таких особливостях спрямованості особистості, як недооцінка творчості, пізнання, праці й розвитку як джерел життєвого сенсу, надання переваги матеріальним цінностям. Просторово-часова цілісність екзистенції, інтегрованість у соціальний простір, стійка позитивна Я-концепція, самоконтроль і потенціал подолання життєвих криз найбільше впливають на пошук і осягненняжиттєвого сенсу. Найважливішою інтегральною характеристикою, потрібною для набуття людиною життєвого сенсу, є властивість, яка охоплює відкритість досвіду і сумлінність у широкому їх розумінні. Гармонійний і узгоджений розвиток відкритості досвіду і сумлінності запропоновано називати відкритою сумлінністю, або гармонійною екстравагантністю особистості. Розроблено програму групових психокорекційних занять з екзистенціально-фрустрованими особами, яку рекомендовано для застосування психологічними службами вищих навчальних закладів