Барабадзе І. В. Тактика ведення хворих з хронічним сальпінгоофоритом при системному червоному вовчаку.

Метою роботи стало визначення характеру перебігу, морфологічних змін і патогенезу хронічного сальпінгоофориту при СЧВ, розробка найбільш ефективних методів лікування. Для рішення поставлених задач було досліджено 95 жінок у віці від 22 до 35 років (у середньому 33,6±1,18 років), котрі страждають на CЧВ. До І ДГ ввійшли 47 хворих із ХСО при СЧВ. Вік пацієнток становив 22 - 35 років. Тривалість СЧВ становила від 8 місяців до 18 років. В 3,1% спостережень констатовано гострий перебіг хвороби, в 53,1% - підгострий, в 43,8% - хронічний. Активність СЧВ І ст. мала місце в 3,1% спостережень, ІІ ст. - в 28,1%, ІІІ ст. - в 68,8%. До ІІ ДГ - 48 пацієнтів із СЧВ без запальних захворювань жіночих статевих органів. Контрольну групу склали 35 хворих з ХСО у віці від 22 до 35 років без екстрагенітальної патології. На відміну від традиційних методів лікування ХСО, що включають антибактеріальну терапію, застосування нестероїдних протизапальних за-собів і місцевого лікування, у хворих в схему лікування включалися ГКС, цитостатики і ферментативні препарати. На основі отриманих результатів розроблено і впроваджено в практику охорони здоров'я оптимальну тактику лікування ХСО у хворих на СЧВ із використанням системної ензимотерапії, що в 1,4 рази зменшує тривалість знаходження в стаціонарі і знижує кількість рецидивів хронічного запалення придатків матки.