Колот А. В. Удосконалення швидкісно-силових якостей висококваліфікованих легкоатлетів у річному тренувальному циклі (на прикладі потрійного стрибка).

Об'єкт дослідження - процес удосконалення швидкісно-силових якостей висококваліфікованих стрибунів потрійним у річному тренувальному циклі. Предмет дослідження - швидкісно-силові якості висококваліфікованих стрибунів потрійним. Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань використовувався аналіз спеціальної науково-методичної літератури; вивчення й узагальнення передового досвіду спортивної практики; педагогічні, антропометричні, інструментальні методи досліджень і методи математичної статистики. Наукова новизна отриманих результатів: уперше на підставі аналізу змагальної діяльності висококваліфікованих стрибунів потрійним виявлено кінематичні й динамічні характеристики техніки потрійного стрибка, що визначають індивідуальні особливості й рівень швидкісно-силової підготовленості кожного спортсмена і впливають на спортивний результат; отримані результати дозволили підібрати засоби швидкісно-силової підготовки, найбільш відповідні біомеханічній структурі техніки потрійного стрибка, й сформуватираціональний склад груп тренувальних вправ різної переважальної спрямованості (технічної, силової, швидкісно-силової і швидкісної); уперше визначено показники, що характеризують біомеханічні властивості скелетних м'язів (індекс жорсткості, індекс демпферності, скорочувальна здатність м'язів) і впливають на стан швидкісно-силової підготовленості висококваліфікованих стрибунів потрійним та рівень спортивних результатів; розроблено й обґрунтовано систему поетапного педагогічного контролю швидкісно-силової підготовленості висококваліфікованих стрибунів потрійним із використанням інструментальних методів (міотонометрія, електротензодинамографія); виявлено найбільш ефективні засоби й методи швидкісно-силової підготовки висококваліфікованих стрибунів потрійним і встановлено оптимальні величини обсягів засобів різної переважальної спрямованості та їхнє раціональне співвідношення в річному тренувальному циклі, що дало можливість доповнити наукові уявлення про нові підходи до удосконалення методики тренування, основнаособливість якої полягала в застосуванні вправ, що найбільше відповідають специфіці потрійного стрибка.