Прохоренков В. М. Кличний відмінок у староросійській мові.

Об'єкт - синтаксичні конструкції з кличним відмінком у пам'ятках староросійської мови. Мета - системний багатоаспектний аналіз формально-синтаксичних, семантико-синтаксичних, функціонально-категоріальних та комунікативних особливостей кличного відмінку в староросійській мові. Методи - описово-аналітичний, трансформаційний і порівняльний аналіз, кількісні підрахунки. Обґрунтовано відмінковий статус кличної форми в староросійській мові. Проаналізовано формально-синтаксичні й семантико-синтаксичні функції вокатива в ієрархії їх первинності й вторинності з урахуванням синкретизму його значення і транспозиційних можливостей відмінкової форми. Встановлено причини використання кличного відмінка у функції суб'єкта, його синтагматичні особливості в цій функції. Простежено взаємозв'язок між категорією особи дієслова й іменника в реалізації вокативом своїх формально- і семантико-синтаксичних характеристик. Розглянуто співвідношення інтенцій мовця й потенційних можливостей особи, представленої формою вокатива, в реченнях із дієсловами наказового способу, з'ясовано роль кличного відмінка в реалізації модальних відтінків імперативних конструкцій. Схарактеризовано особливості використання сакрального імені в кличному відмінку. Досліджено вживання вокатива у функції адресата в різних комунікативних регістрах староросійської мови. Аргументовано думку про збереження кличного відмінка в російській мові. Сфера - навчальний процес.