Мальцева В. В. Полідискурсивність як феномен конституювання художнього тексту (на матеріалі сучасної російської прози)

Об’єкт дослідження – полідискурсивність сучасної російськомовної прози та механізми створення полідискурсивності (інтердискурсивність, метадискурсивність, інтермедіальність, мінливі знаки); мета – дати теоретичне обґрунтування поняттю полідискурсивності; зіставити теорію полідискурсивності з ученням про поліфонію М. М. Бахтіна; обґрунтувати відмінності між полідискурсивністю, інтердискурсивністю та метадискурсивністю; визначити роль полідискурсивності у формуванні поліфонічного висловлювання; установити й класифікувати механізми, що породжують полідискурсивне висловлювання; описати мовний матеріал сучасної російської прози, у якому виявлені різні механізми створення полідискурсивності; визначити прагматичне та семантичне наповнення проаналізованих літературних фрагментів; методи – когнітивно дискурсивний, семіотичний (соціосеміотичний, прагматичний), метод суцільного добору, інтерпретаційний метод, структурні методи, метод критичного дискурс аналізу; новизна – уперше визначені методологійні основи для вивчення полідискурсивності сучасного прозового художнього тексту, виявлені дискурсивні механізми, що забезпечують функціонування і тиражування цього дискурсивного явища, виявлена кореляція між нелінійним дискурсом, в основі якого лежить принцип синергії, та художнім дискурсом некласичної парадигми, виявлено структуро та смислоутворюючий потенціал полідискурсивності, пов’язаний із розширенням семантики слова, автореферентністю, наслідуванням дискурсивних фреймів тощо; результати – поглиблюють наявні та формують нові знання про художній дискурс некласичної парадигми, розширюються уявлення про дискурсивну обумовленість прагматичної та семантичної структури тексту, відкриваються перспективи для нових студій із проблем конституювання художнього дискурсу некласичної парадигми; опрацьований фактичний матеріал та теоретична база може використовуватися з навчальною метою, а саме в курсах із теорії та філософії мови, у спецкурсах із дискурсології, когнітивної лінгвістики та лінгвокультурології; галузь – філологія.