Метою дисертації є дослідження російських складних речень різної формальної організації з погляду особливостей їхнього зберігання в ментальній граматиці сучасних носіїв мови та механізмів убудовування до усного науково-професійного дискурсу, який породжується без опертя на писемний текст, а також установлення репертуару прототипних засобів зв’язку, які організовують ці синтаксичні одиниці в усному науковому монолозі. Об’єкт дослідження – російське складне речення. Методи дослідження – загальнонаукові, когнітивно-дискурсивні традиційні лінгвістичні, психолінгвістичні, корпусні та квантитативні, що варіювалися і поєднувалися один з одним залежно від етапу роботи й досліджуваних проблем. Теоретичне значення дисертації полягає в тому, що виконане дослідження є перспективним етапом розвитку теорії когнітивного синтаксису, воно слугуватиме методологійним підґрунтям для нових когнітивно-дискурсивних студій з вивчення як складного речення, так й інших мовних одиниць. Практичне значення роботи передбачає використання його матеріалів під час викладання теоретичної граматики російської мови (синтаксису), загального мовознавства, когнітивної лінгвістики, психолінгвістики, практичного курсу російської мови для іноземних громадян. Матеріали дисертації можуть бути застосовані в експериментальній психології і психолінгвістиці, формуванні мовленнєвої поведінки публічних ораторів, у написанні підручників та практичних граматик з російської мови, а також у практиці міжкультурної комунікації і перекладознавства. Проведене дослідження зумовило такі результативні новації: виявлені й описані універсальні механізми вбудовування складних речень до спонтанного науково-професійного дискурсу адресантом повідомлення, а також когнітивні стратегії сегментації дискурсу на синтаксичні одиниці адресатом в умовах обмеження за часом природного слухового сприйняття; визначений дискурсивний статус складного речення в усному науковому монолозі з когнітивних позицій мовця і слухача, зокрема, доведено, що обидва учасники комунікативної інтеракції виокремлюють речення як проміжну одиницю дискурсу, спираючись на її формальну організацію; з’ясовані закономірності перекодування вихідного усного наукового повідомлення для іншого (писемного) каналу передавання інформації; укладено репертуар прототипних засобів синтаксичного зв’язку частин складного речення, закріплений у свідомості сучасних носіїв російської мови; установлено співвідношення між формальною організацією прототипної конструкції і типом дискурсу, який вона презентує в зовнішньому висловлюванні; теоретично обґрунтована й апробована методика комплексного когнітивно-дискурсивного вивчення складних речень в усному спонтанному науково-професійному дискурсі.
