Метою дисертації є виявлення та опис фразеологійної картини світу носіїв російських говірок Півдня України через комплексну систематизацію та верифікацію фразеологійного фонду російських острівних говірок Півдня України, його лінгво-, етнолінгвокультурологійну та лексикографійну характеристику, спираючись на кодові простори та лінгвокультурні коди як згусток культурних значень, виражених мовними засобами. Об’єкт дослідження – фраземіка російських острівних говірок Півдня України, а саме та її частина, яка формально і/або семантично відрізняється від фраземіки російської літературної мови. Методи дослідження мали опертя на принцип комплексного системного підходу з використанням низки методів і прийомів: метод фразеологійної ідентифікації, анкетування, усного опитування та спостереження (включеного і невключеного); метод структурно-семантичного моделювання, метод співвіднесення цілісного значення фразеологізму та його компонентів зі знаками семіотичних сфер культури, семіотичного аналізу, семіотичного методу опозицій, метод лінгво- та етнолінгвокультурної інтерпретації, у підґрунті якого – аналіз мовного матеріалу із залученням знань з історії, культури, звичаїв, обрядів, вірувань, соціальної організації суспільства, яке вивчають; концептуальний аналіз, що охоплює етимологійний і дефініційно-компонентний; Використано також описовий, зіставний та квантитативний методи.
Теоретичне значення роботи полягає в обґрунтуванні, використанні та подальшому впровадженні лінгво- й етнолінгвокультурологійного методу у фразеологійних дослідженнях, а також у тому, що фразеологійний фонд російських острівних говірок Півдня України, що протягом понад двохсот років функціонує в полікультурному та полілінгвальному оточенні у відриві від основного мовного масиву «материнських» діалектів, є унікальним об’єктом для вивчення та реконструкції не лише регіональної, але й загальнонаціональної та міжнаціональної картин світу. Крім того, до наукового обігу введено широкий емпіричний матеріал, більша частина якого (75 %) до цього часу не досліджена. Практичну цінність складає змога використання результатів дослідження у фундаментальних розробленнях народного мовлення в академічних закладах та закладах вищої освіти, які вивчають питання лінгвославістики, лінгворусистики, міжкультурної й міжмовної комунікації, історії мовознавства, когнітивної лінгвістики, лінгво- та етнолінгвокультурології, загальної і регіональної фразеології та фразеографії. Експериментальна частина роботи слугує подальшому розвиткові етнолінгвокультурологійного методу у фразеологійних дослідженнях. Оригінальна авторська концепція регіонального фразеологійного словника втілена під час укладання авторкою «Фразеологического словаря русских говоров Одесщины» (Одеса, 2020). Результати дослідження можуть бути використані в лекційних та практичних курсах з російської діалектології, лінгвокультурології, етнолінгвістики, курсах за вибором із фразеології, лексико- та фразеографії, лінгвосеміотики, зіставної фонетики, лексикології та граматики, методики викладання мов іноземцям; у практиці міжкультурної комунікації. Проведене дослідження зумовило такі результативні новації: уперше у вітчизняному та зарубіжному мовознавстві виявлено, верифіковано, семантизовано, систематизовано та схарактеризовано фразеологійний фонд російських переселенських говірок Півдня України, здійснено його лінгвокультурний і лексикографійний опис. Вагомим внеском у розвиток української русистики є введення до наукового обігу поняття кодового простору, у межах якого згруповані лінгвокультурні коди, та виявлення лінгво- та етнолінгвокультурної своєрідності фразеології російських переселенських говірок Півдня України, насамперед Одещини, на основі розробленої класифікації. На великому за обсягом мовному матеріалі доведено, що фразеологійний фонд російських говірок Півдня України, який до цього часу цілеспрямовано не досліджували, є цінним джерелом лінгво- й етнолінгвокультурної інформації, виявлення та опис якої у вітчизняному та зарубіжному мовознавстві здійснено вперше.
