Фоменко П. Г. Клініко-патогенетичні особливості та лікування хронічного безкам'яного холециститу на тлі хелікобактеріозу у поєднанні з ожирінням

Дисертацію присвячено підвищенню ефективності лікування хронічного безкам'яного холециститу на тлі хелікобактеріозу в по-єднанні з ожирінням. В 56,8% випадків хворих із сполученою па-тологією турбує інтенсивний абдомінальний біль. У пацієнтів пе-реважають гіпотонія та гіперкінезія жовчного міхура (ЖМ). Більш, ніж у половини хворих при сонографії знаходять біліарний сладж. Характерними є підвищення показника L і зниження показника N ультразвукової гістограми стінки ЖМ та його вмісту. В 52,5% ви-падків має місце гіперацидність, в п'ятій частині випадків - гаст-роезофагеальний та/або дуоденогастральний рефлюкси. Ступінь інфікованості Helicobacter pylori є різним при різних типах дисфу-нкції ЖМ. Співвідношення гіперплазії та атрофії ендокринних клі-тин слизової оболонки шлунка має значення для розвитку різних варіантів дисфункції ЖМ. При сполучених захворюваннях пору-шується якісний склад шлункового слизу. Лікування із включенням антигомотоксичних препаратів - хепель, гастрікумель та мукоза композитум сприяє зменшенню клінічних проявів поєднаних захворювань, частоти дисфункцій ЖМ і наявності в ньому біліарного сладжа, поліпшенню показни-ків його ультразвукової гістографії та ліпідного спектру крові, більш стійкими є результати ерадикаційної терапії, зменшується частота загострень холециститу, знижується ступень ожиріння.