Пашняк Т. Г. Форми інтертекстуальності в східних поемах Дж. Г. Байрона

У дисертації розмежовано форми інтертекстуальності в залежності від її природи та функціонування у східних поемах Дж. Г. Байрона. Застосовуючи теорію інтертекстуальності, онірокритику та архетипну критику, дисертант виокремлює домінуючі та периферійні форми інтертекстуальності. Домінуючою формою інтертекстуальності у Дж. Г. Байрона є онірична. Друге місце займають форми інтертекстуальності, викликані присутністю систем архетипів "малого" та "великого" світів, імагологічним архетипом, архетипом життя/смерті, часопросторовим архетипом. Серед периферійних форм інтертекстуальності виокремлюються текстуальні, контекстуальні та метатекстуальні зразки. Досліджено та доведено присутність такої структури форм інтертекстуальності у інших творах Дж. Г. Байрона. Отже, роль інтертексту, зокрема оніричного, була значною, хоча він і мав несвідому природу дорівнювану в часи романтиків до особливої форми світовідчуття, імперативом у якій постає трансцендентність.