Богуславська К. О. Мережевий підхід у дослідженні зв'язків політичних акторів.

Вперше у вітчизняній політичній науці здійснено систематичний аналіз базових параметрів політичних мереж (структура, суб'єкти, влада, функції, стратегії та правила функціонування мережі) та розкрито їх зміст шляхом використання мережевих показників (щільності, напівступені входу/виходу вершині, відстані, центрованості, еквівалентності, владного індексу В. Боначича та інші). Вдалося довести, що на сьогоднішньому етапі мережевий інструментарій має статус підходу, який поєднує теорію політичних мереж та власне мережевий аналіз. У роботі проведено топологізацію політичних мереж. Доведено, що мережеві контакти не є виключно горизонтальними, а можуть включати і вертикально побудовані зв'язки. На основі здійсненої типологізації виділено базові характеристики політичних мереж: неформальність, децентралізація ресурсних потоків, дискретність, цілепокладання, множинність рівнів політичної взаємодії, існування поза офіційно визначеними інституційними кордонами, залученість публічних та непублічних акторів. Обґрунтована думка про доцільність поширення мережевого аналізу на нові політичні структури та явища - політичні партії, громадянське суспільство, революції та акції протесту, парламентську коаліцію, оскільки їх діяльність розгортається на основі мережевих "законів".