Прокопенко І. М. Особливості мегакаріоцитарного паростка гемопоезу у хворих на мієлофіброз з мієлоїдною метаплазією, опромінених внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС

Дисертація присвячена дослідженню радіаційно-індукованих змін мегакаріоцитарної ланки гемопоезу у хворих на мієлофіброз з мієлоїдною метаплазією (МММ), опромінених внаслідок аварії на ЧАЕС (0,21 - 49,0 сЗв). У хворих на МММ, опромінених внаслідок аварії на ЧАЕС, у зіставленні з хворими на МММ, опроміненими у межах доз природного фону, визначено: більш виразні остеопроліферативні зміни, тривалішу та виразнішу гіперплазію мегакаріоцитарної ланки гемопоезу, вищий вміст кровотворних елементів в одиниці площі гемопоетичної тканини; вищу концентрацію тромбоцитарного фактору росту - ВВ у кістковому мозку (КМ) у початкових стадіях захворювання, вміст якого корелює з кількістю мегакаріоцитів (МгКЦ) та відносною часткою гіполопатевих форм МгКЦ в КМ; активацію проліферації та прискорення клітинного циклу за показником співвідношення відносної частки базофільних і поліхроматофільних МгКЦ до апоптичних форм МгКЦ; вищі показники середнього цитохімічного коефіцієнту кислої фосфатази МгКЦ, та кращу збереженість агрегаційних функцій тромбоцитів. Обгрунтовані критерії несприятливого перебігу МММ з урахуванням впливу радіаційної компоненти. Вперше у хворих на МММ проведено дослідження зв'язків доза-ефект з характеристиками мегакаріоцитопоезу. Визначено збільшення вмісту гіполопатевих молодих форм МгКЦ при дозах, понад 1,58 сЗв (p=0,06); зменшення відносної частки функціонуючих МгКЦ при дозах, понад 8,92 сЗв (p=0,02), зменшення абсолютної кількості МгКЦ при дозах, вищих за 9,67 сЗв (p=0,02); зменшення активності кислої фосфатази у МгКЦ при дозах, вищих за 11,69 сЗв (p=0,02). зменшення абсолютної кількості тромбоцитів у крові при дозах, вищих за 11,78 сЗв (p=0,02). Отримані результати свідчать про наявний модифікуючий вплив ІВ на морфогенез МММ.