Дисертація присвячена вивченню дозових закономірностей розвитку радіаційно-індукованих змін, що відбуваються в клітинах гермінального епітелію сім’яників та яєчників, а також в зрілих ооцитах, сперматозоїдах та сім’яній рідині експериментальних тварин за умов локального впливу іонізуючої радіації на статеву систему та при тотальному опроміненні організму. Аналіз маси тіла та статевих органів експериментальних щурів показує, що локальне опромінення тестикул майже не позначається на подальшому розвитку тварин і масі тіла. При вивченні впливу локального опромінення тестикул на масу самих тестикул встановлено, що вони починають її втрачати
вже при дозі в 1 Гр. При збільшенні дози втрата маси відбувається більш високими темпами, причому це набуває помітного прояву в діапазоні доз 1,0–7,0 Гр після 49 діб з моменту опромінення. Зменшення маси тестикул відбувається до певної критичної маси, а потім зупиняється. Епідидиміси також втрачають свою масу зі збільшенням дози опромінення, причому в пізні терміни (105–210 діб) спостерігається поступове наближення дозових кривих, що говорить про виснаження пулу епідидимальних сперматозоїдів та
мінімізацію об’єму епідидимальної рідини. Таким чином, проведені дослідження встановили закономірності розвитку радіаційно-індукованих ефектів, що відбуваються в клітинах гермінативного епітелію сім’яників, зрілих гаметах та сім’яній рідині експериментальних тварин як за локального опромінення тазової ділянки, так і тотального опромінення всього організму. Визначено дозові та часові інтервали перебігу процесів репопуляції та відновлення сперматогенного епітелію, а також нормалізації сперматогенезу та спермоутворення після дії іонізуючої радіації. На підставі проведених фізіологічних, морфологічних, біохімічних, морфометричних, імунохімічних та молекулярно-біологічних досліджень запропоновано можливий механізм дії іонізуючого випромінювання на гамети
та статеві клітини лабораторних тварин Показано, що такі показники, як середня кількість стовбурових клітин у сім’яному канальці, репопуляційний індекс, концентрація інгібіну В та антиМюллерового гормона, співвідношення тестостерон/естрадіол, а також вміст
цитрату, простагландинів, іонів цинку, активність акрозину можуть слугувати інформативними біомаркерами перебігу радіаційного ураження в епітелії звивистих сім’яних канальців та відновлення спермопродукуючої функції гонад і епідидимісів.
