Об’єкт дослідження: процес управління непрямими витратами в економічній діяльності машинобудівних підприємств; Мета дослідження: розвиток методичних засад управління непрямими витратами машинобудівних підприємств та розробка для них організаційно-методичних положень та практичних рекомендацій; Методи дослідження та апаратура: використано загальнонаукові методи: системний аналіз, абстрактно-логічний підхід, статистичний та графічний методи, економіко-математичне моделювання – при розробці засобів прогнозування непрямих витрат з урахуванням інтервалів їх релевантності, методи лінійного програмування та симплекс-метод – при оптимізації номенклатури продукції за показником маржинального доходу, кореляційний аналіз – при визначенні залежностей між динамікою непрямих витрат та їх елементів, морфологічний аналіз – при впорядкуванні визначень непрямих витрат; Теоретичні і практичні результати: удосконалено теоретично-методичні засади обрання баз розподілу непрямих витрат, які пропонується здійснювати на основіаналізу техніко-економічних характеристик виробництва, системи оплати праці, структури прямих витрат у межах окремих центрів їх виникнення, що дозволить підвищити об’єктивність розподілу непря-мих витрат за видами продукції; удосконалено методичні підходи до прогнозування непрямих витрат, що, на відміну від існуючих розробок, дозволить підвищити точність прогнозування їх величини завдяки групуванню відповідних витрат за ознаками їх динаміки, чутливості до змін обсягів виробництва та меж інтервалів релевантності; удосконалено методичні засади оптимізації номенклатури продукції за показником маржинального доходу в частині переліку обмежень задачі лінійного програмування, що дозволить підвищити об’єктивність прогнозування маржинального доходу машинобудівних підприємств. Існуючі обмеження доповнено такими показниками, як ресурси підприємства за виробничими можливостями, фінансові ресурси з урахуванням вимог щодо задовільної структури пасивів, обсяги дефіцитних ресурсів, точки беззбитковості виробництва та зовнішні обмеження; дістала подальшого розвитку систематизація сучасних методів калькулювання собівартості продукції, яка, на відміну від існуючих розробок, розглянута у залежності від повноти віднесення витрат на собівартість продукції, методів розподілу непрямих витрат за видами продукції та принципів віднесення непрямих витрат на одиниці продукції за ступенем готовності виробів до реалізації, що дозволить обґрунтовувати використання методів калькулювання в конкретних умовах організації виробничо-господарської діяльності та на різних стадіях життєвого циклу продукції за допомогою аналізу їх визначальних ознак; отримало подальший розвиток теоретичне обґрунтування методичного підходу до організації системи калькулювання собівартості продукції для різних видів організації машинобудівних підприємств, що забезпечує менеджмент необхідною й достатньою інформацією про собівартість продукції та сприяє підвищенню об’єктивності вихідних даних для системи управління витратами; отримали подальший розвиток теоретичні засади обґрунтування характеристик системи калькулювання собівартості продукції для різних стадій її життєвого циклу, які ґрунтуються на сформульованих потребах маркетингових служб машинобудівних підприємств щодо інформації про собівартість продукції на різних стадіях її життєвого циклу, що сприяє підвищенню об’єктивності вихідних даних для запровадження методів оптимізації прибутковості виробництва; Новизна: запропоновано засади оперативної оцінки максимально припустимого рівня непрямих витрат підприємств машинобудування на підставі співвідношення їх величини із значенням чистого грошового потоку, що, на відміну від існуючих методів порівняльного та факторного аналізу, дозволить оперативно оцінити максимально припустимий рівень непрямих витрат; Ступінь упровадження: БУ «Укрбургаз» (м. Красноград, Харківська обл.), ДП «ЛІКВО» (м. Харків), у навчальному процесі НТУ «ХПІ» при викладанні дисциплін «Економіка підприємства», «Організація виробництва і маркетинг», «Управління ресурсами та витратами»; Сфера використання: управління державної адміністрації та Міністерства промислової політики України, машинобудівні підприємства, навчальний процес.
