Красильщик Г. К. Проблема "громадського служіння" літератури у висвітленні російської перед- та ранньосимволістської естетики й літературної критики.

Об'єктом аналізу є літературно-критичні дослідження Д.С. Мережковського, З.М. Гіппіус, А.Л. Волинського, В.Я. Брюсова, В.В. Розанова 1890-х - 1905 рр., а також їхніх найближчих літературних попередників і старших сучасників (М.К. Михайловського, О.М. Скабічевського). Мета - вивчити, як у процесі становлення і розвитку символістської критики формувалися нові уявлення про соціокультурну функцію літератури та специфіку літературної критики. Методи - системний підхід, типологічний і структурно-функціональний методи. Формулюючи нове розуміння соціокультурної функції літератури, критики-символісти разом з тим залишалися переконаними у її особливій ролі у суспільному житті. Проте замість соціального аспекту вони висували на перший план релігійно-філософський, висуваючи до літературних творів та їх творців утилітарні вимоги: виражати філософський зміст (А.Л. Волинський), втілювати "індивідуальний світ" письменника (В.В. Розанов), релігійно-філософське світобачення (Д.С. Мережковський, З.М. Гіппіус). Лише в оглядах та критичних статтях В.Я. Брюсова було зроблено спробу відокремити естетичне від соціального, політичного, суспільного, релігійного. Літературна критика раннього символізму зробила сміливу спробу переоцінки старих уявлень про межі та завдання літератури, про сенс художньої творчості. Сфера - навчальний процес.