Об'єкт дослідження: есенціальна артеріальна гіпертензія. Мета дослідження: підвищити ефективність терапії артеріа-льної гіпертензії на основі вивчення впливу I/D поліморфізму гену АПФ на ефективність інгібіторів АПФ та сартанів. Методи дослідження: загальноклінічні, лабораторні, біохі-мічні (кінетичний, полімеразної ланцюгової реакції з пода-льшим електрофорезом в агарозному гелі), інструментальні та статистичні. Теоретичні і практичні результати: визначення поліморфі-зму гена ангіотензинперетворюючого ферменту у хворих на артеріальну гіпертензію дозволяє виділити серед пацієнтів групу високого ризику для здійснення мір цілеспрямованої профілактики ускладнень АГ, а також підвищити ефектив-ність лікування хворих на артеріальну гіпертензію шляхом диференційованого підходу до призначення антигіпертензив-ної терапії, віддаючи перевагу при ІІ генотипі інгібіторам АПФ, а у носіїв D - алелі – сартанам. Новизна: встановлено існування впливу I/D поліморфізму гену АПФ на клінічний перебіг артеріальної гіпертензії. Най-більш вагомі відмінності виявлені у хворих з гомозиготним типом спадкоємства D та I алелей. В зрівнянні з ІІ генотипом, для DD генотипу характерні обтяжена спадковість по артері-альній гіпертензії, більш тяжкий перебіг захворювання, хро-нічна серцева недостатність (ХСН) та частіша зустрічаємість супутніх захворювань - цукрового діабету (ЦД) та ішемічної хвороби серця (ІХС). В той час, коли ІІ генотип має протек-торні властивості, про що свідчать пізніший вік маніфестації АГ та переважно безсимптомний перебіг захворювання. Наявність D алелі асоційована з більш високими цифрами систолічного та діастолічного артеріального тиску (САТ і ДАТ) та більшою вираженістю розвитку гіпертрофії міокарду лівого шлуночка. Уперше виявлено існування залежності між ефективністю антигіпертензивної терапії блокаторами РАС (іАПФ і сартанами) та I/D поліморфізмом гену АПФ. Так, ефективність іАПФ була більш виразною в осіб з гомозиготним типом спадкоємства I алелі: зниження САТ на 19%, ДАТ на 16,1%, досягнення цільового АТ на монотерапії в 89% випадків, тоді як при DD генотипі ці показники склали 17,8%, 12,8% та 50% відповідно. Сартани були більш ефективними у носіїв D алелі: зниження САТ на 21,2%, ДАТ на 20,4%, досягнення цільового АТ на монотерапії в 79% ви-падків, проти 18,2%, 16% та 64% при ІІ генотипі відповідно. Ступінь упровадження: результати проведеного досліджен-ня впроваджені в практику роботи терапевтичного відділення Державного закладу «Дорожня клінічна лікарня станції Хар-ків» статутного територіально - галузевого об’єднання «Пів-денна залізниця», кардіологічного відділення Військово - ме-дичного клінічного центру Північного регіону, кардіологіч-них та терапевтичних відділень Харківської міської клінічної лікарні № 8, а також у навчальний процес на кафедрі кардіо-логії та функціональної діагностики Харківської медичної академії післядипломної освіти. Сфера використання: медицина, кардіологія.
