Алешко О. А. Діагностично-лікувальна тактика у хворих з резидуальними каменями нирок.

Роботу присвячено розробці алгоритму індивідуального підходу до лікування хворих на резидуальні камені нирок та порівняльному аналізу ефективності ЕУХЛ, контактної літотрипсії та відкритих оперативних втручань.Для цього статистично обґрунтували вагомість факторів ризику несприятливого перебігу хвороби, які можуть проявитись розвитком ускладнень у післяопераційному періоді, або як факторів, що обтяжують стан хворого: розмір та склад резидуального конкременту, наявність додаткового дренування та запалення верхніх сечовивідних шляхів, розширення порожнинної системи та функціональний стан оперованої нирки. Практичне вирішення питання вибору оптимального методу лікування хворих з резидуальними каменями нирок досягається шляхом визначення кількісної оцінки в балах прогностично значущих показників, перерахованих вище, з наступним розрахунком інтегрального індексу та подальшим співставленням його величини з граничними значеннями прогностичної таблиці. Використання ЕУХЛ було ефективним у всіх пацієнтів з РКН з величиною інтегрального індексу від 1 до 5 (90,8% від загальної кількості хворих). У пацієнтів з величиною інтегрального індексу від 6 до 9 доведена доцільність використання контактної літотрипсії. В разі величини інтегрального індексу понад 9 рекомендуємо виконання відкритого оперативного втручання для позбавлення від РКН.Основним методом зменшення кількості резидуальних каменів є адекватний вибір лікування у хворих на сечокам'яну хворобу та обов'язкове виконання інтраопераційного рентгенологічного, сонографічного та ендоскопічного контролю за повнотою видалення первинних конкрементів