Казарінова О. В. Опера малої форми в австро-німецькій музиці першої третини ХХ століття (на матеріалі ранніх оперних триптихів П. Хіндеміта і Е. Кренека)

Австро-німецька опера малої форми розглядається як самостійний різновид оперного жанру в широкому мистецькому і культурологічному контексті першої третини ХХ століття. Зазначений період є одним із найскладніших у розвитку західноєвропейського мистецтва загалом і опери зокрема, а ранні оперні твори видатних композиторів П. Хіндеміта і Е. Кренека й до сьогодні у вітчизняному музикознавстві залишаються малодослідженими і недооціненими. Опера, як синтетичний жанр з надзвичайно потужним арсеналом художніх засобів, на початку ХХ століття виступила в авангарді художніх пошуків і експериментів. Вона стала віддзеркаленням загально-філософської проблеми зміни концепції людини, що певною мірою спричинила появу нового оперного героя і зумовила специфіку ідейного, сюжетно-змістовного наповнення опери. Усвідомлення першої третини ХХ століття як «початкового етапу» (раннього періоду) розвитку стилю епохи дає нове розуміння історії розвитку опери. Іманентні для мистецтва цього періоду поліфонічність мислення, культурний діалог і вплив «досвіду минулого» багато в чому визначили не лише стан оперного жанру перших десятиліть ХХ століття, а й перспективу його майбутнього розвитку. «Діалог з традицією» розглянуто як одну з найважливіших рушійних сил розвитку опери, зроблено спробу жанрової типології опери малої форми, що ґрунтується на жанрово-стильовому синтезі. Доведено, що започаткований Дж. Пуччіні і продовжений у творчості П. Хіндеміта і Е. Кренека оперний триптих став новітньою формою оперного жанру ХХ століття. Вперше ефект «сенсації», яким часто супроводжувалися нові мистецькі явища початку ХХ століття, розглядається як мистецький феномен.