Опря Є. В. Клініко-патогенетичні аспекти та умовно-рефлекторна терапія алкогольної залежності

Мета роботи - підвищення ефективності лікування алкогольної залежності. Досліджено 220 хворих на алкогольну залежність. На основі всебічного дослідження клініко-патогенетичних, психопатологічних та електрофізіологічних аспектів встановлено питому вагу пароксизмальних, афективних та вольових розладів в клінічній картині обстежених хворих. Досліджено закономірності змін функціонування головного мозку при алкогольній залежності шляхом визначення змін біоелектричної активності та психопатологічних симптомів до та після проведеної терапії. 132 хворих основної групи пройшли курс умовно-рефлекторної терапії, з них 41 тільки дитиліном та 91 хворий в подальшому, після підбиття попередніх підсумків, отримали запропонований комплексний патогенетично обґрунтований метод умовно-рефлекторної терапії дитиліном на фоні призначення топілепсина. З метою порівняння ефективності запропонованого методу 88 хворих контрольної групи пройшли курс протиалкогольної терапії тетурамом. Шляхом використання анксіогенного ефекту дитиліну викликалась аверсивна реакція на прийом алкоголю. Додаткове застосування топілепсина дозволяє зменшити ступень вираженості пароксизмальних розладів, а також афективних та вольових. Розроблено об'єктивізацію оцінки ефективності застосованої терапії шляхом проведення комп'ютерної електроенцефалографії. Встановлено зв'язок тривоги з коефіцієнтом активації. Розроблено патогенетично обґрунтований комплексний метод умовно-рефлекторної терапії алкогольної залежності дитиліном на фоні застосування топілепсина. Катамнестичним спостереженням доведено високу протирецидивну ефективність запропонованого методу. Ключові слова: алкогольна залежність, пароксизмальні розлади, афективні та вольові розлади, біоелектрична активність головного мозку, умовно-рефлекторна терапія.