Олексик О. Ф. Гормонально-метаболічні порушення у юнаків з гіпоталамічним синдромом і ожирінням та їх корекція

Дисертація присвячена характеристиці особливостей метаболічних і гормональних порушень в юнаків з гіпоталамічним синдромом і ожирінням та оптимізації їх лікування. Обстежено 122 юнаків з гіпоталамічним синдромом та ожирінням віком від 17 до 21 року. З метою контролю обстежені 25 пацієнтів з аліментарно-конституційним ожирінням та 22 здорових юнаків того ж віку. Визначали показники антропометрії, гемодинаміки, вуглеводний обмін та ліпідний обмін, параметри інсулінорезистентності, рівень деяких гормонів у крові а також активність мембрано зв'язуючих ферментів в мембранах еритроцитів. Використовувалися антропометричні, клініко-лабораторні (біохімічні, імуноферментіні), інструментальні та статистичні методи дослідження. Встановлено, що у юнаків з гіпоталамічним синдромом і ожирінням спостерігаються більш виразні зміни концентрації гормонів, чутливості тканин до інсуліну, ліпідного обміну, активності мембранозв'язуючих ферментів еритроцитів ніж у юнаків контрольних груп. Також були виявлені значущі кореляційні зв'язки між ІМТ та концентрацією імунореактивного інсуліну та кортизолу в крові, а також між рівнем тригліцеридів та індексом НОМА-ІР. Проведений аналіз ефективності включення в лікування 59 юнаків з гіпоталамічним синдромом і ожирінням ІІ ступеню метформіну і піоглітазону: в групі A отримували лише гіпокалорійну дієту, Б - метформін - 1000 мг на добу, в групі В - піоглітазон в дозі З0 мг на добу і в групі Г - піоглітазон в дозі 30 мг на добу + метформін в дозі 1000 мг на добу -протягом трьох місяців. Вперше було показано, що комбіноване застосування метформіну і піоглітазону в лікуванні цих пацієнтів, сприяє більш виразному зменшенню інсулінорезистентності, ІМТ, АТ, покращенню ліпідного та вуглеводного обміну, корекції метаболічних і гормональних порушень.