Олександров Ю. М. Саморегуляція як чинник психологічного благополуччя студентської молоді

Об'єкт дослідження - психологічне благополуччя. Мета роботи - теоретико-емпіричне визначення саморегуляції як чинника психологічного благополуччя у студентської молоді. Методи: теоретичний аналіз літератури, систематизація й узагальнення, моделювання, психодіагностичні методи, кореляційний і квазіекспериментальний плани дослідження, методи дескриптивного, кореляційного, кластерного, факторного, дисперсійного аналізу, аналіз надійності. Наукова новизна: вперше запропоновано п’ятиаспектне розуміння психологічного благополуччя, що дозволяє поглибити теоретичні уявлення щодо змісту поняття, структури й механізмів психологічного благополуччя; вперше запропоновано інтегративно-особистісну модель саморегуляції; поглиблено теоретичні уявлення про зміст поняття та структуру особистісного потенціалу завдяки визначенню ролі розуміння для цього конструкта; уточнено взаємозв'язки системи саморегуляції й психологічного благополуччя: виявлено, що система саморегуляції найбільше взаємопов’язана з ресурсним і результативним аспектами психологічного благополуччя; розширено уявлення про саморегуляцію як чинник психологічного благополуччя: виявлено, що чим краще сформована система саморегуляції, тим вище рівень психологічного благополуччя. Практичне значення дослідження визначається розширенням методичного інструментарію діагностики психологічного благополуччя та саморегуляції: розробкою опитувальника «Особистісний потенціал і задоволеність життям»; отримані у дослідженні результати можуть бути впроваджені у курси лекцій для підготовки психологів, використані у практичній психології. Ефект впровадження – високий. Сфера використання: вищі навчальні заклади освіти, психологічні служби.