Сикал М. О. Особливості хірургічної тактики при виразках шлунку, що ускладнені гострою шлунково-кишковою кровотечею

У дисертаційній роботі автором проведено комплексний порівняльний аналіз результатів хірургічного лікування 180 хворих з виразкою шлунку, ускладненою гострою шлунково-кишковою кровотечею. Вивчені основні показники окислювального гомеостазу, гострофазових білків та молекул середньої маси в сироватці крові. Показано, що у пацієнтів з гострою шлунково-кишковою кровотечею середнього і важкого ступеня крововтрати є значна інтенсифікація вільно-радикальних процесів, активація синтезу білків гострої фази, значно підвищуються процеси, пов'язані з метаболізмом оксиду азоту, накопичення продуктів окислення та деградації біополімерів, що впливає на перебіг хвороби і післяопераційний період. Вивчена поширеність мета- і диспластичних змін періульцерозної зони шлунку. Отримані дані свідчать про значну частоту зустрічності мета- і диспластичних змін в періульцерозной зоні, на тлі хронічного гастриту. Розроблено спосіб вибору хірургічної тактики при виразках шлунку, що кровоточать, залежно від диспластичних змін періульцерозної зони. Оперативне лікування хворих з виразками шлунку, ускладненими гострою шлунково-кишковою кровотечею здійснювалося за допомогою традиційних і розроблених вдосконалених органозберігаючих методик. Впровадження розробленої хірургічної тактики і вдосконалених методів хірургічного лікування з урахуванням змін окислювального гомеостазу дозволило істотно знизити частоту післяопераційних ускладнень з 40,4 % до 23,45 % (Р<0,05), а летальність з 9,09 % до 3,7 % (Р<0,05), поліпшити медичну та соціальну реабілітацію.