Долга Н. М. Модус перехідності в англійській та російській "малій прозі" рубежу ХІХ - ХХ ст. (неоромантизм і неореалізм).

Об'єкт - малі прозові форми Дж. Конрада, Р. Стівенсона, Р. Кіплінга, А. Чехова, О. Купріна, О. Гріна. Мета - дослідження індивідуальних авторських стратегій відтворення нестабільного часу, реалізованих у прозі англійських та російських письменників рубежу XIX - XX ст. Методи - компаративістських зіставлень, порівняльно-історичний, типологічний аналіз. Творчість англійських і російських авторів розглядається у контексті досягнень синергетики, яка вивчає кризу-хаос-саморегулювання матерії. Звернувшись до понятійного апарату, властивого цій галузі знань, ми показали можливості використання деяких її положень при аналізі художніх текстів. Це стосується процесів біфуркації, флуктуації, атракції, а також дисипації. В роботі доведено, що модусом перехідного мислення в літературі рубежу XIX - XX ст. можна вважати прагнення героя вийти за межі повсякденності; авторські спроби іронізувати над минулим; різноспрямовані експерименти у сфері ідей і художніх напрямів, течій, стилів. Тим не менше, парадоксальна строкатість створюваних літературних артефактів становить собою певну закономірність - вона демонструє "плинність" меж, що існують між минулим і майбутнім. Сфера - навчальний процес.