Кравець О. М. Неоміфологічні тенденції в романній творчості Джона Апдайка.

У дисертації здійснено комплексне дослідження неоміфологічних тенденцій у романній спадщині Дж. Апдайка. В аспекті художнього міфологізування проаналізовано ключові романи письмен-ника ("Кентавр", "Бразилія", "Іствікські відьми", "Іствікські вдови"). Визначено різні форми вве-дення автором міфологічного матеріалу в свої тексти. На підставі проведеного аналізу творів письменника встановлено загальну еволюцію міфопоетики Дж. Апдайка: від прямих, експліцитних форм (переважно у вигляді відкритих інтекстів та окремого паралельного сюжету) до форм непря-мих, імпліцитних, алюзійних, які розчинено по всьому сюжету та базовано, головним чином, на системі мотивів. Співвідношення "міф - емпірична реальність" теж проходить в Дж. Апдайка пе-вний еволюційний шлях: від мономіфологічної, хоча й полімотивної, структурації романного зміс-ту до поліміфологічної. Виявлено двопланову структуру романів письменника: побутовий та міфологічний рівні. Проте від ранніх до пізніх романів росте кількість та значущість проміжних рівнів: соціального, історичного, етнографічного тощо. Вони більш органічно вводять міф у побут, а побут у міф. Сту-пінь оригінальності авторської неоміфологізації залежить в Дж. Апдайка від вибору первісних мі-фів та їхнього варіювання, з іншого боку, від впливів масових міфів сучасної для Дж. Апдайка Америки та масових читацьких смаків. Отже, творчість Дж. Апдайка-неоміфоглогіста дозволяє прослідити двобічний процес "нового міфотворення" в американській літературі ХХ століття. Він показує, як і чому романістика США продукує романи-міфи й романи про міфи. Але він вже демонструє прискорене перетворення мі-фів у стереотипи, а відтак, швидку соціальну і творчу смерть цих неоміфів.