Романова С. А. Вплив довготривалого застосування різних систем удобрення на гумусовий стан та агрохімічні показники дерново-підзолистого грунту Західного Полісся України

Об'єкт - закономірності впливу довготривалого внесення добрив на зміни гумусного стану, агрохімічних показників дерново-підзолистого ґрунту та врожайність зерна озимого жита. Мета - встановити закономірності змін гумусового стану і агрохімічних показників дерново-підзолистого поверхнево оглеєного супіщаного ґрунту за довготривалого (35 років) застосування вапна, гною і мінеральних добрив та оптимізувати систему удобрення, яка забезпечить високу врожайність сільськогосподарських культур і підвищення родючості ґрунту. Методи - польовий метод в умовах стаціонарного досліду, лабораторно-аналітичні методи досліджень, хімічні аналізи ґрунтового і рослинного матеріалу за стандартизованими методами, методи економічної та статистичної обробки інформації. Теоретичні результати - обґрунтовано оптимальну систему удобрення, яка покращує гумусний стан, агрохімічні властивості ґрунту та забезпечує високий рівень врожайності озимого жита. Вивчено вплив різних систем удобрення на сезонну динаміку лабільної частини органічної речовини грунту та міграцію її та поживних речовин за грунтовим профілем. Практичні результати - дослідження дозволили оцінити вплив різних систем удобрення на гумусовий стан, агрохімічні показники ґрунту, урожай і якість зерна озимого жита та рекомендувати оптимальні системи удобрення для впровадження у виробництво. Поєднання гною і мінеральних добрив на провапнованому фоні є найбільш науково обґрунтованою системою удобрення. Новизна - вперше для умов дерново-підзолистого ґрунту Західного Полісся у довготривалому досліді встановлено, що на фоні вапнування, внесення 15,6 тонн гною та N67Р37К90 на 1 га сівозмінної площі забезпечує підвищення вмісту гумусу з 1,39 до 1,55% та підвищує вміст азоту, фосфору і калію на 4,7; 15,0 і 18,7 мг/100 г ґрунту відповідно. Зменшена удвічі норма гною і мінеральних добрив стабілізує вміст гумусу в порівнянні з початковим і підвищує вміст азоту, фосфору і калію на 1,3; 7,5 і 11 мг/100г ґрунту. Виявлено низхідну міграцію рухомого фосфору до глибини 60-70 см і рухомого калію до глибини 70-120 см при високому насиченні сівозміни добривами. Встановлено, що найкращою дозою мінеральних добрив під озиме жито на фоні післядії вапнування і гною є N45Р25К50 і N90Р50К100, що забезпечує підвищення врожаю на 17,3 і 18,7 ц/га. Ступінь впровадження - основні результати досліджень впроваджено в 2004-2005 рр. у господарстві СВК ім. Л. Українки Луцького району Волинської області на площі 20 га та у 2005 р. в ДГ "Рокині" Ковельського району Волинської області на площі 200 га. Галузь - сільське господарство.