Железко О. І. Ендоскопічне лікування набутих стриктур сечоводів

Дисертація присвячена удосконаленню диференційованого та індивідуального підходу до раціонального вибору тактики лікування хворих із набутими стриктурами верхніх сечовивідних шляхів із застосуванням ендоскопічної реканалізації стриктур. В роботі представлені результати обстеження та лікування 126 хворих із набутими стриктурами сечоводів та мисково-сечовідного сегменту.Для ендоскопічного відновлення прохідності верхніх сечовивідних шляхів при наявності набутих стриктур нами застосовано два методи - ендоскопічне бужування стриктур та балонна дилятація. Доведено, що ефективність ендоскопічного бужування набутих стриктур ВСШ значно нижча балонної дилятації. Із 30 хворих, яким проведено бужування стриктури у 14 (46,7±9,1%) на протязі року виявлено рецидив стриктури, тоді як із 96 хворих після балонної дилятації лише у 6 (6,3±2,5%), р<0,01. Всім цим хворим (20) виконано повторну реканалізацію - балонну дилятацію стриктури, із них 14 хворим виконано установку стенту з рухомою оливою.Розроблені показання для проведення ендоскопічної реканалізації, встановлені основні чинники виникнення набутих стриктур ВСШ, теоретично і науково обґрунтовані механізми балонної дилятації та телескопічного бужування. Доказана висока ефективність рентгенендоскопічного лікування стриктур ВСШ, що дозволяє широко використовувати його як альтернативний хірургічному лікуванню. Клінічний ефект лікування сягає 91 % у разі стриктур довжиною від 0,5 до 1,5 см і досягається за умов збереженої функції нирки.