Миргородський Д. С. Тромболітична терапія гострих венозних тромбозів (експериментельно-клінічне дослідження)

Робота складається з експериментальної (ЕЧ) та клінічної (КЧ) частин. ЕЧ: у період з 2002 по 2006 рр. на 45 кролях породи Шиншила обох статей масою 3,2-4 кг, проведено моделювання гострого флеботромбозу на стегнових венах з подальшим вивченням тканьових реакцій, морфотромбогенезу та проведенням ТЛТ (ТЛ) ТАП (ТАП) та комбінацією ТАП + плазміноген (П) в гранично-можливі терміни. Експериментальна ефективність ТЛ препаратами ТАП + П достовірно вище за ТАП як на другу так і на третю добу спостереження: середні значення площі тромбів зменшувались відповідно у 2,5 і 1,5 рази на другу добу і 1 та 0,5 рази на третю добу. КЧ: У період з 2003 по 2010 рр. в дослідження ввійшли 95 хворих з гострим ГТВНК. Чоловіків було 54, жінок - 41. Вік хворих знаходився в межах від 31 до 72 років, в середньому 52±4,8 роки. У разі ГТВНК терміном до 7 діб може бути застосована як ТЛТ, так і ТЕ, які забезпечують повне відновлення кровотоку майже у 50% хворих і часткове відновлення кровотоку понад 35% хворих. ТЛТ із застосуванням ТАП має ряд переваг перед ТЕ. Навіть у разі існуванні тромбозу понад два тижні у хворих досягається позитивний гемодинамічний (часткова реканалізація - 38,5%) та клінічний ефект (84,6%). ТЛТ призводить до повної реканалізації просвіту тромбованої судини у 36,59% хворих, часткової - у 48,78%, у 14,63% реканалізації не відбувається. Позитивний ефект ТЛТ у строки існування ГТВНК понад два тижні достовірно пов'язаний з ремітуючим перебігом захворювання: r=0,423, р=0,045.