Комір І. Р. Біохімічні маркери у прогнозуванні перебігу та у виборі тактики лікування постінфарктних хвори з метаболічним синдромом.

Дисертація присвячена вивченню клінічно-патогенетичних особливостей перебігу постінфарктного періоду у хворих на метаболічний синдром; оцінці можливості корекції серцево-судинних ускладнень за допомогою комбінації аторвастатину та амлодипіну. Обґрунтована необхідність визначення рівня лептину у крові всіх хворих, які перенесли інфаркт міокарда, як на тлі метаболічного синдрому, так і без нього. Доведено зв'язок певних рівнів лептину з високим ризиком повторних серцево-судинних подій у після інфарктному періоді: у випадкусупутнього метаболічного синдрому - гіперлептинеміі, у разі відсутності цього синдрому- гіполептинемії. Вивчено характер змін основних біохімічних маркерів високого кардіоваскулярного ризику (вчСРП, ІЛ-6, ЕТ-1, МНП), їх взаємозв'язок з показниками ліпідного та вуглеводного обмінів, рівнем лептину та морфо-функціональними параметрами лівого шлуночку у хворих на метаболічний синдром на етапі постінфарктного кардіосклерозу. Визначено поєднання прогностичних факторів, які доцільно використовувати для виділення груп високого ризику виникнення серцево-судинних ускладнень у постінфарктний період в залежності від наявності або відсутності метаболічного синдрому. Опрацьовано новий підхід до лікування хворих на метаболічний синдром та перенесений інфаркт міокарда з гіперлептинемією за допомогою застосування у складі базисної терапії цих хворих комбінації аторвастатину та амлодипіну, що дозволяє досягнути більш значного зниження показників системного запалення та ендотеліальної дисфункції, артеріального тиску, більш виражених сприятливих змін ліпідного, вуглеводного та жирового обмінів та покращити прогноз хворих в перші 6 місяців після інфаркту міокарда.