Потабенко С. В. Функція ендотелію та лептинемія у хворих на гіпертонічну хворобу з надмірною масою тіла та ожирінням.

Дисертація присвячена дослідженню взаємозв'язків лептину, інсуліну, С-пептиду та системи генерації оксиду азоту у пацієнтів із гіпертонічною хворобою при наявності надмірної маси тіла та ожиріння. Обстежено 118 хворих на гіпертонічну хворобу та 20 практично здорових осіб. Виявлено збільшення плазмових концентрацій лептину, інсуліну й С-пептиду у пацієнтів з гіпертонічною хворобою в порівнянні із практично здоровими особами. У групі хворих гіпертонічною хворобою високі рівні цих гуморальних факторів асоціювалися з наявністю надлишкової маси тіла й ожиріння. Виразність лептинемії залежала як від показника маси тіла, так і від статі пацієнтів. При цьому концентрація лептину в плазмі крові жінок була більшою, ніж у чоловіків. Позитивні кореляційні зв'язки лептину, інсуліну та індексу маси тіла в групі хворих на гіпертонічну хворобу свідчили про патогенетичну спільність цих показників в умовах ожиріння та розвитку резистентності тканин до регуляторних гормонів. Відомі маркери несприятливого прогнозу при артеріальній гіпертензії -високий систолічний і пульсовий тиск, висока частота серцевих скорочень та концентрична гіпертрофія лівого шлуночка - асоціювалися з надмірною масою тіла та ожирінням, гіперінсулінемією і гіперлептинемією. В досліджені проаналізовані взаємовідношення між концентраціями лептину, інсуліну та атерогенних ліпідів в плазмі крові хворих з гіпертонічною хворобою і метаболічним синдромом. Серед осіб з гіпертонічною хворобою рівень лептину вірогідно корелював з показниками атерогенної дисліпідемії, що може підтверджувати розвиток резистентності до лептину при наявності атеросклеротичного процесу. У роботі було з'ясовано, що головними детермінантами активності індуцибельної NO-синтази є центральне ожиріння та високий артеріальний тиск.