Мамонтов І. М. Особливості діагностики та лікування важкого гострого панкреатиту

В роботі представлені результати лікування 217 хворих на гострий панкреатит. Основну групу склали 107 хворих, у котрих визначення важкості гострого панкреатиту та лікування виконували на підставі роз-роблених критеріїв. Групу порівняння склали 110 хворих. На підставі найінформативніших ультразвукових, лабораторних та клінічних ознак були розроблені діагностична шкала та схема, які до-зволили визначити важкість гострого панкреатиту у 91,6 % випадках. Аналіз обстеження та лікування хворих на гострий біліарний пан-креатит показав існування двох етіопатогенетичних варіантів: холецис-тогеного, коли є гостре запалення жовчного міхура і холецистектомія є потрібною; та дуктогеного, коли причиною панкреатиту є протокова гіпертензія, та за її наявності потрібне відновлення жовчевідтоку. На підставі даних візуалізуючих методів дослідження визначені об'єктивні критерії для включення в состав консервативного терапії пролонгованої перидуральної анестезії, антибактериальної та антикоа-гулянтної терапії. Визначено, що синдром системної запальної реакції є показанням для евакуації рідинних скупчень. Відкриті оперативні втру-чання треба виконувати при наявності сформованих секвестрів або гній-них ускладнень. Запропонована тактика лікування дозволила зменшити загальну ле-тальність при важкому гострому панкреатиті з 28,8% до 21,2%, після-операційну - з 22,2% до 13,5%, зменшити потрібність у повторних втру-чаннях з 35,5% до 16,2%, а кількість післяопераційних ускладнень - з 37,5% до 14,3%. Ключові слова: гострий панкреатит, діагностика важкості, консер-вативне лікування, ендоскопічні втручання, хірургічне лікування.