Ікітян Л. Н. Художній експеримент як творча стратегія у прозі й драматургії Леоніда Андрєєва

Дисертація присвячена художньому експерименту як творчій стратегії Леоніда Андрєєва, що вперше стала предметом наукового осмислення. Виявлено причини звернення письменника до цього способу художнього осягнення й відображення сущого, у зв'язку із чим розглянуто чинники історико-літературного й суб'єктивно-психологічного плану. Досліджуваний феномен у Андрєєва постає як сукупність соціокультурних мотивувань і імплікацій авторської свідомості, внаслідок чого критерій експериментального осмислення дійсності стає змісто- і формотворчим началом літературного тексту. Розроблено й аргументовано класифікацію створених письменником оповідних "моделей" і психотипів героя-"апробатора". Як найбільш характерні виділено "авторський" експеримент, реалізований у площині художньої комунікації, і "експеримент героя", розгорнутий у сюжетно-фабульному просторі твору. "Експеримент героя" співвідноситься із психотипом його учасників, чия моральна позиція визначає смислову природу й модель експериментальної ситуації (експеримент-виклик" і "експеримент-самозречення"; "класичний" експеримент і експеримент-"дуплекс").