Мірошниченко Г. О. Хронічна серцева недостатність зі збереженою систолічною функцією: механізми прогресування та можливості медикаментозної корекції

Робота присвячена проблемі вивчення підвищення ефективності лікування ХСН зі збереженою систолічною функцією залежно від функціонального стану нирок шляхом оцінки ефективності використання ? адреноблокатора небівололу. Знайшла відображення подальша розробка проблеми вивчення механізмів розвитку ХСН при даному гемодинамічному варіанті на основі дослідження кардіогемодинаміки, функціонального стану ендотелію судин, білкового складу сечі і ступеня протеолізу фібронектину. В роботі доведено роль функціонального стану ендотелію судин, мікроальбумінурії як фактора розвитку та прогресування ХСН. Визначені додаткові показники порушення нирок на підставі вивчення білкового складу сечі: рівня 1 кислого глікопротеїну, фібронектину і ступеня його фрагментації. Підтверджено, що формування дисфункції нирок асоціюється з погіршенням функції ендотелію, розширенням спектру білків у сечі. Виявлено, що нирковий бар'єр у хворих на ХСН зі збереженою систолічною функцією перевищує загальноприйнятий параметр альбуміну і за молекулярною масою може відповідати величині 120 - 140 кДа. Вперше продемонстровано, що використання в комплексній терапії ХСН зі збереженою систолічною функцією ? адреноблокатора небівололу з додатковим ефектом вазодилятації має позитивний вплив щодо функціонального стану нирок, який реалізується через механізм поліпшення ендотеліальної функції та зменшення мікроальбумінурії. Встановлено, що даний ефект максимально виражений на тлі початкових змін функціонального стану нирок в діапазоні ШКФ<90?60 мл/хв/1,73 м2.