Об’єкт дослідження: проксемічна складова сучасного англомовного діалогічного дискурсу. Мета дослідження: виявлення функціонально-прагматичних особливостей проксемічної складової англомовного діалогічного дискурсу, а також лексико-семантичних і синтактико-семантичних особливостей засобів номінації проксемічної складової. Методи дослідження: системно-функціонального аналізу, дискурс-аналізу, контекстно-ситуативний, контекстуально-інтерпретаційний, лексико-семантичного аналізу, кількісного аналізу. Результати, новизна: Проксемічна складова в діалогічному дискурсі – це невербальний компонент комунікації, що позначає комунікативно значущі зміни особистого простору в межах загального комунікативного простору, якою оперує дискурсивна особистість для здійснення/посилення ефективності комунікативного впливу та досягнення комунікативної мети. Комунікативний простір складається з адресантно-особистого й адресатно-особистого просторів, які мають центр і периферію з рухомими границями, що змінюються залежно від етапу розвитку діалогічного дискурсу, його комунікативної спрямованості, соціально-статусних, гендерних та вікових характеристик комунікантів. Для вербальної репрезентації проксемічної складової вживаються дієслівні конструкції проксемного руху, що описують орієнтованість руху комуніканта на кінцеву/початкову/проміжну точку переміщення, обмежену/необмежену площу переміщення, миттєве/немиттєве, повільне/швидке, інтегральне/партитивне переміщення. Репертуар проксемічних комунікативних компонентів є лімітованим на відміну від інших невербальних компонентів. Проксемічна складова – поліфункціональна по своїй природі, тобто здатна виражати різні значення залежно від типу дискурсу, взаємодії з вербальними й невербальними компонентами комунікації. Проксемічна складова бере участь у створенні ініціального, змістовного й завершального етапів позитивно, негативно й нейтрально спрямованого діалогічного дискурсу. Сфера використання: теорія дискурсивної взаємодії різних кодових систем, теорія комунікації.
