Лаба О. В. Прогностичний вплив контролю частоти серцевих скорочень на клінічний перебіг гострого коронарного синдрому

Дисертація присвячена питанню підвищення ефективності лікування гострого коронарного синдрому (ГКС) (нестабільна стенокардія (НС) та інфаркт міокарда без елевації сегменту ST (IM) шляхом додавання івабрадину додатково до базисної терапії при недостатньому контролі ЧСС. У випадку непереносимості ББ, наявності обмежень в підвищенні дози чи недостатньому контролі ЧСС при використанні максимальної дози, доцільно доповнювати стандартну терапію ГКС івабрадином, який сприяє скороченню терміну збереження больового синдрому, ішемії, потреби в нітратах та частоти ускладнень у віддалених термінах. Івабрадин позитивно впливає на ремоделювання міокарду після ГКС протягом 6 місяців, а саме зменшує кінцево-діастолічний розмір (КДР) лівого шлуночка (на 0,2 см) та сприяє зростанню фракції викиду (на 0,6 %). Встановлений зв'язок між ЧСС і клінічними проявами ГКС та розвитком ускладнень в госпітальний період (розвиток або рецидив ЇМ, гостра лівошлуночкова недостатність (ГЛШН), гостра аневризма серця, фібриляція шлуночків). Недостатній контроль ЧСС при ГКС (60 уд/хв і менше) обумовлений використанням нецільових доз бета-блокаторів (ББ), наявністю протипоказань до їх використанні або факторів, які обмежують можливість нарощування дози (гіпотензія, серцева недостатність, хронічне обструктивне захворювання легень, неефективність максимальної дози). ЧСС при госпіталізації є самостійним фактором, який впливає на перебіг захворювання, шсля-інфарктне ремоделювання міокарду та ризик розвитку наступного ЇМ протягом 6 місяців. Виявлено асоціацію підвищеного рівня мозкового натрійуретичного пептиду (NT- pro-BNP) (його підвищення вище 400 пг/ мл) з більш високою ЧСС на момент госпіталізації та ризиком розвитку ускладнень, як в стаціонарі (ГЛШН та застійна пневмонія (р=0,04)), так і у віддалений період (6 місяців) у хворих з НС (повторна госпіталізація (р=0,04)), що дозволяє виділити їх як самостійні фактори несприятливого прогнозу у хворих з ГКС.