Машкова К. Є. Виробнича проза 1920-1930-х років: соцреалізм та ментальні основи російської літератури.

У дисертації досліджено ментальну специфіку соцреалізму на широкому матеріалі виробничих романів і повістей Л. Леонова, І. Еренбурга, Ф. Гладкова, М. Шагінян, М. Ляшко, В. Катаєва, О. Малишкіна, Ю. Кримова, Б. Ясенського, В. Кетлінської, І. Ле, П. Ніліна, творів забутих і маловідомих авторів. Характеризується віросповідна складова основного методу радянської літератури. Уточнюється питання про ставлення соцреалізму до християнської системи цінностей. Відзначається сакральна природа образу вождя і його слів у виробничій прозі. Простежується доля ключових концептів і літературних типів XIX століття (мужик-богоносець, перехожий-споглядальник, "зайва людина") у радянській літературі. Показано редукцію в соцреалізмі російської літературної традиції. Уперше у вітчизняному літературознавстві з'ясовується значення творчого досвіду Достоєвського для самовизначення радянської літератури. У виробничій прозі досліджуваного періоду виділяються дві ментальні парадигми, що відповідають двом перших етапам існування соцреалістичного канону, доводиться симуляція його норм деякими авторами.