Хайсам А. С. Гіполіпідемічна дія статинів в залежності від поліморфізму генів СЕТР та еNOS у постінфарктних хворих.

Дисертаційну роботу присвячено вивченню гіполіпідемічної, ендотелійпротективної та прогностичної ефективності статинів (симвастатину і аторвастатину) у хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС) та перенесений інфаркт міокарда (ІМ) залежно від Таq1B поліморфізму гена білка-трансферу ефірів холестерину (СЕТР) і Glu298Asp поліморфізму гена ендотеліальної синтази (еNOS). Встановлено, що поширеність алелей та генотипів поліморфного локусу Таq1B гена СЕТР у хворих на ІХС і перенесений ІМ, які мешкають у Харківському регіоні, не відрізнялась від їх частоти у здорових осіб та відповідала поширеності цих алелей і генотипів в європейських популяціях хворих на ІХС. Виявлено, що з ІХС та перенесеним ІМ асоціюються алель Аsp і генотип Asp/Asp поліморфного локусу Glu298Asp гена eNOS. Проаналізовані асоціації Таq1B і Glu298Asp поліморфізмів генів СЕТР та eNOS зі статтю і деякими факторами ризику (ФР) атеросклерозу та ІХС (ожиріння, паління, обтяжена спадковість з серцево-судинних захворювань). Виявлені асоціації між Таq1B и Glu298Asp поліморфізмами генів СЕТР та eNOS. Показано, що генотип В2В2 поліморфного локусу Таq1В гена СЕТР у постінфарктних хворих характеризується більш сприятливим ліпідним спектром крові, однак більш вираженими порушеннями функції ендотелію. Генотипи В1В1 і В1В2, навпаки, поєднуються з більш атерогенним ліпідним профілем, проте характеризуються меншою вираженістю ендотеліальної дисфункції. Носії генотипу Asp/Asp серед усіх постінфарктних хворих відрізняються найбільшим ступенем дисфункції судинного ендотелію. Показано, що результат лікування статинами і прогноз у найближчі місяці після перенесеного ІМ у постінфарктних хворих визначається Таq1B и Glu298Asp поліморфізмами генів СЕТР та eNOS. Виявлено, що усі хворі з генотипом В2В2 незалежно від носійства будь-якого конкретного генотипу поліморфного локусу Glu298Asp гена еNOS толерантні до дії статинів і мають найгірший прогноз в перші місяці постінфарктного періоду. Пропонується вважати генотип В2В2 у постінфарктних хворих маркером неефективності статинотерапії і ФР розвитку серцево-судинних захворювань. Доведена однотипність дії симвастатину та аторвастатину при одних і тих же поліморфних варіантах генів СЕТР и еNOS. Виявлено, що при генотипі В2В2 ефективність середніх терапевтичних доз статинів не відрізняється від наведеного в літературі ефекту високих доз даних препаратів при цьому генотипі.