Мосендз Г. Ю. Еволюція іконічного знаку в архітектурній композиції (морфологічний аспект)

Об'єкт дослідження: іконічний знак в архітектурній композиції. Мета дослідження:побудова еволюційної моделі іконічного знаку як елемента архітектурної композиції в морфологічному аспекті. Методи дослідження та апаратура: положення системного підходу, теорії саморегульованих систем, кластерного аналізу, теорії архітектурної композиції. Теоретичні і практичні результати: формування нового погляду на історичний процес розвитку морфологічних особливостей динаміки змін та традицій. Починаючи з кінця ХХ сторіччя у світовій архітектурі крім двох архетипних іконічних знаків "вхід" та замкненість форми споруди, порушується іконічність майже усіх інших сталих архетипів. Результати дослідження можуть бути рекомендовані в навчальний процес в якості курсів з історії архітектури і теорії архітектурної композиції. Вперше знайдені у дослідженні кількісні закономірності, є психофізіологічно комфортними межами для сприйняття, та можуть бути використані в розробці комп'ютерних програм автоматичного проектування як фактор "регулювання" амплітуди творчих пошуків та можливостей їх реалізації в сучасних умовах. Новизна:побудовано еволюційну модель морфологічних параметрів іконічного знаку як елемента архітектурної композиції; розроблено методику аналізу еволюції іконічних знаків-елементів архітектурної композиції в морфологічному аспекті; на прикладах більшості архітектурних стилів проведено кластерний аналіз і збудовано шкалу традиційних знаків-елементів архітектурної лексики; виявлено закономірності співвідношень консервативних та змінних характеристик в еволюційному процесі історичного розвитку архітектурних стилів; виявлено кореляцію між знайденими закономірностями еволюції іконічних знаків у архітектурі і закономірностями розвитку біологічного генотипу; встановлено відповідність знайденим у дослідженні закономірностям існування й історичного розвитку системи архітектури головним положенням загальної теорії систем; побудована шкала рівней зображувальності елементів архітектурної композиції. Ступінь упровадження: у навчальний процес в якості курсів з історії архітектури і теорії архітектурної композиції, а також у практику архітектурного проектування. Галузь використання: теорія архітектури.