Дзик Р. А. Письменник як інтертекстуальна парадигма (досвід французької рецепції Ф.М. Достоєвського)

Розглядається функціонування знакового імені письменника Ф. Достоєвського як парадигми, аргументується його рецептивний потенціал на прикладі французького інтертекстуального простору. Конституювання семантичного наповнення парадигми Достоєвський спирається на спостереження над парадигмою як окремим функціональним явищем, зокрема, на уявлення про цю категорію як варіант тропа метонімічної моделі (у різнобічних конотаціях) і з такими властивостями, як структурована цілісність, взаємопов'язаність багатьох рівнів, що з необхідністю потребують належного рецептивного прочитання. Підтверджується, що парадигма ніколи не працює в усьому своєму можливому обсязі, а транспонується як знак у конкретну свідомість, де набуває відповідних, обмежених або й деформованих контурів. На інтертекстовій комунікативній осі "авто - автор" літературна рецепція парадигми постає явищем двобічним: тут не лише відбувається вплив на рецептуючу особу, але й сама рецепція здатна видозмінювати парадигму, певним чином розширювати її семантичне наповнення.