Мякотіна Н. А. Розвиток і використання людського капіталу на державному та регіональному рівнях

Об'єкт дослідження - процеси розвитку і використання людського капіталу. Мета дослідження - наукове обґрунтування концептуальних підходів щодо розвитку і використання людського капіталу на державному та регіональному рівнях, методичного інструментарію його оцінки. Методи дослідження - статистично-економічного аналізу й узагальнення, порівняльного аналізу й групування, математичного моделювання, розрахунковий, соціального опитування та класифікації, систематизації й угрупування, синтезу, індукції та дедукції. Практичне значення отриманих результатів мають концептуальний підхід і методичні положення, що визначають удосконалення подальшого розвитку і використання людського капіталу на державному та регіональному рівнях. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше розроблено модель системи управління розвитком національного людського капіталу на державному і регіональному рівнях сутність якої полягає в такому: визначення інституціонально-організаційних складових, ефективне функціонування механізмів якої сприятиме розбудові суспільства знань та економіки за інноваційною моделлю, збільшенню національного багатства. Удосконалено понятійний апарат наукової економічної категорії "людський капітал" в рамках розмежування з поняттями "людські ресурси", "інтелектуальний капітал", "людський потенціал", а також виокремлено поняття "якість людського капіталу"; концептуальні положення щодо розвитку і використання людського капіталу на основі наукового обґрунтування п'ятирівневої моделі, в якій враховано вплив глобалізації й інтеграції, і, відповідно її рівням, механізмів, інструментів та показників; методичні підходи до оцінки людського капіталу на основі визначення ефективності використання людських ресурсів для його розвитку як комплексного показника. Дістали подальшого розвитку представлення про вплив факторів розвитку і використання людського капіталу на державному і регіональному рівнях; узагальнення на основі встановлених дослідженнями закономірностей щодо умов використання людського капіталу на державному і регіональному рівнях, загальну схожість в цих питаннях з країнами транзитивної економіки політики; положення щодо складових людського капіталу з виокремленням освітянської як основоположної для розвитку та включенням до неї елемента "навчання впродовж життя".