Стаценко Н. І. Лапаростомія у оперативному лікуванні післяопераційного перитоніту

Дисертаційна робота присвячена актуальній проблемі – покращенню результатів хірургічного лікування післяопераційного перитоніту. Дисертація складається з двох частин: клінічної та експериментальної. Клінічний розділ роботи виконано на матеріалі 101 хворого з післяопераційним перитонітом. Вивчені та проаналізовані результати їх хірургічного лікування, з яких 50 хворих після лікування методом лапаростомії, в тому числі і модифікованим способом і 51 хворий після програмованих релапаротомій. Отримано достовірне зниження числа післяопераційних ускладнень і летальних наслідків після застосування методу лапаростомії в порівнянні з програмованими релапаротоміями, р<0,005 і р<0,05 відповідно. Крім того, вивчені рівень бактерицидної активності сироватки крові у відношенні E.coli і S.aureus, мікробна колонізація черевної порожнини і наявності бактеріємії в динаміці. Отримані дані показують відсутність суттєвої різниці у видовому складі флори перитонеального ексудату у хворих досліджуваних груп. Прогностичну цінність рівня і динаміки бактерицидної активності сироватки крові в розвитку післяопераційних ускладнень та наслідків лікування хворих післяопераційним перитонітом. Також вивчена якість життя хворих післяопераційним перитонітом у віддаленому періоді після застосування лапаростомії і програмованих релапаротомій в порівнянні між собою і здоровими людьми. Результати показали більш виражену астенізацію хворих після застосування програмованих релапаротомій. Експериментальна частина присвячена вивченню локального кровотоку в стінці кишки і динаміці змін парціального тиску кисню крові в гострих експериментах на 30 кроликах. Отримані результати свідчать про достовірну перевагу методу лапаростомії в порівнянні з програмованими релапаротоміями за всіма вивченими параметрами.