Грищенко О. В. Ми-дискурс як репрезентант лінгвокультурного концепту спільність.

Об'єкт - філософські, політичні та маркетингові тексти, розглянуті як маніфестації відповідних дискурсів. Мета дослідження - комплексне вивчення поняття "ми-дискурс". Методи - концептуальний аналіз, дискурс-аналіз, структурний метод, контент-аналіз, інтент-аналіз, понятійне моделювання, асоціативний експеримент. У дисертації досліджено ми-дискурс як репрезентант лінгвокультурного концепту спільність. Концепт спільність маркується як універсальний концепт і як етнокультурний, етноспецифічний, стійкий концепт, концепт-код, ключовий концепт російської культури. Аналіз сфер активного функціонування ми-дискурсу дав змогу розширити уявлення про концепт спільність. У філософських текстах ми-дискурс реалізовано в основному в межах ідеї соборності, софійності, всеєдності - учень, які ґрунтуються на категорії спільності. У нових дискурсивних практиках концепт соборності модифікується, і ми-дискурс набуває нових функцій. У політичних і маркетингових комунікаціях зберігається традиційне прагнення до спільності. Але в умовах соціальних новацій ми-дискурс увійшов до реєстру маніпулятивних прийомів. У маркетингових комунікаціях ми-дискурс, зберігаючи ідею спільності, репрезентує в основному маніпулятивні установки разом з функціями інформативності, впливу, комунікативності й презентаційності. Сфера - навчальний процес.